Система державного регулювання трансфертного ціноутворення в Україні діє з 2013 року та поки не відрізняється від інших сфер податкового законодавства України однозначним трактуванням. І по сьогодні бізнес спільнота стикається з низкою проблем при складанні звітності та документації з трансфертного ціноутворення, що зумовлені або постійною зміною правил ТЦУ, або локальною специфікою імплементації світової методології ТЦУ. Тому норми Податкового Кодексу України потребували методологічних змін в частині подальшої відповідності до вимог ОЕСР та руху вбік адаптації до світової практики.
Серед змін, що вступили в силу з 01.01.2017 в частині ТЦУ згідно із Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» дуже важко розглядати такі, що можуть покращити інвестиційний клімат в короткостроковій перспективі. Але є й позитивні зміни. Однією з них є перенесення граничного терміну подання звіту про контрольовані опе¬рації з 1 травня на 1 жовтня року, що на¬стає за звітним. Також законодавчо закріплено мож¬ливість виправляти помилки та недоліки шляхом направлення до контролюючого ор¬гану нового звіту про контрольовані операції до закінчення граничного стро-ку, а після закінчення гра¬ничного строку - уточнюючого звіту про контрольовані операції.
Безсумнівно, радісною новиною стало суттєве збільшення вартісних критеріїв, за умовами досягнення яких операції визнаються контрольованими. Так, обсяг річного доходу збільшено утричі (з 50 до 150 млн. грн), а обсяг господарських операцій платника податків з кожним контрагентом збільшено удвічі (з 5 до 10 млн. грн). Такі зміни звільняють середній бізнес від зобов’язання звітувати по ТЦУ, адже увага контролюючих органів буде справедливо сконцентрована на великих платниках податків.
Зміни також торкнулися і розмірів штрафних санкцій, пов'язаних з податковою звітністю щодо трансфертного ціноутворення. В зв’язку з підвищенням вдвічі розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 р. штрафи відтепер прив’язані до розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (далі – ПМПО), встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Також, регулювання доповнено новим «штрафним» абзацом, а саме: неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів) тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів ПМПО, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту та/або документації. Варто зазначити, що верхня межа штрафних санкцій відсутня, що ставить цей штраф в топ найвищих штрафів законодавства України. На думку представників ДФС, запровадження такої «пені» має стимулювати несумлінних платників податків все ж таки подавати звіт та/або документацію.
І в той же час, було запроваджено «пом’якшуючі» санкції для платників податків, які самостійно до початку перевірки контролюючим органом виявили факт неподання звіту про контрольовані операції та подали його. Таке порушення тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у наступних розмірах: за несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції -1 ПМПО за кожен день, але не більше 300 ПМПО; за несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції у разі подання уточнюючого звіт -1 ПМПО за кожен день, але не більше 300 ПМПО; несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення -1 ПМПО за кожен день, але не більше 200 ПМПО.
Новацією є пп. 39.3.8 ПКУ є запровадження принципу групування, згідно якого платник податку має право визначити відповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" за сукупністю декількох контрольованих операцій із однією особою. Такий принцип передбачає можливість об’єднання операцій для застосування методів ціни перепродажу, «витрати плюс», чисто¬го прибутку та розподілення прибутку у разі, якщо такі операції є тісно взаємопов’язаними чи є продовженням одна одної або мають безперервний чи регулярний характер.
Торкнулися зміни також переліку операцій з нерезидентами. На відміну від попередньої редакції, контрольованими визнаються також господарські операції через комісіонерів-нерезидентів не тільки з продажу товарів, а й з придбання товарів та/або послуг. Нововведенням до цього підпункту є операції, що здійснюються нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перш за все, це нововведення стосується партнерств LLP (Limited Liability Partnership, Великобританія). Варто зазначити, що перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів у розрізі держав затверджується Кабінетом Міністрів України та на даний момент він не затверджений.
Також відтепер під час визначення переліку держав з так званою «низькоподатковою юрисдикцією» буде додатково враховуватися наступний критерій: «держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику».
Підводячи підсумки експрес - аналізу змін, можна зробити висновок, що було зроблено кілька кроків до посилення контролю за трансфертним ціноутворенням. Крім того існує кілька суттєвих проблем, з якими стикаються платники податків при складанні звітності та документації з трансфертного ціноутворення та при перевірках. Всією цією інформацією ми би і хотіли поділися з учасниками нашого майбутнього семінару в ЕВА.
По материалам: http://eba.com.ua
5689