Не бензином єдиним: історія успіху мережі заправок ОККО

Глава з книги 10 успішних українських брендів / Богдан Ославський. – Брустурів : Дискурсус, 2017.

---

Наша ідея полягає в тому, щоб розповісти вам про те, як же створювалися і розвивалися українські бренди, як фантастичні ідеї перетворювалися в реальні компанії і,  як реалізувати свій підприємницький потенціал в українських реаліях. Сьогодні ми хочемо поділиться цікавою історією про створення і розвиток «Концерну Галнафтогаз», а точніше про мережу заправних комплексів «ОККО».

Ми вважаємо, що історія про їх успіх описана в книзі «10 успішних українських брендів» (Богдан Ославський. – Брустурів: Дискурсус, 2017.) - настільки деталізована і вибудувана, що хочемо поділиться нею на нашому сайті.

Отож, почне ми розповідь з 90-х, саме тоді майбутній голова наглядової ради Концерну «Галнафтогаз» Віталій Антонов створив перше приватне підприємство «Карат», яке займалося торгівлею. Продавало все, на що був попит, — від шампанського до автокранів. Зрештою, саме завдяки автокранам підприємець прийшов до бізнесу енергоносіїв. Антонову вдалося налагодити бартерні операції, за якими він відправляв у Росію техніку, а як плату отриму­вав нафтопродукти. Пізніше почав імпортувати й саму нафту, переробляти її за посередництвом кількох НПЗ й продавати гуртовим покупцям в Україні. «Треба було мати оборотний капітал і забезпечити логістику. Нашою справою було поставляти пальне залізницею, — розповідає Антонов. — Продавали так званим «нафтозбутам», «облнафтопродуктам». На той час це були такі напівдержавні акціонерні товариства. Продавали також безпосереднім споживачам — підприємствам».

Читайте также: Ирина Наконечная: восприятие и позицио­нирование — совокупный результат деятельности компании

Читайте также:  ТОП-10 самых дорогих ритейл-брендов мира 2018

Так пропрацювали до 1998 року. Але російський дефолт позначився й на українській економіці, спричинив­ши «платіжну кризу». Багато підприємств, які закуповували пальне в «Караті», не могли розрахуватися. Тож за борги йому вдалося викупити п’ять обласних нафтопродуктових організацій: ВАТ «Івано-Франківськнафтопродукт», а також «Львів», «Закарпаття», «Рівне» та «Вінницянафтопродукт». Після злиття цих підприємств утворилося акціонер­не товариство «Галнафтогаз», генеральним директором якого став Віталій Антонов. Пізніше воно еволюціонувало до Концерну «Галнафтогаз».

 «Галнафтогаз» отримав у спадок від попередників (фактично, радянських структур) 35 нафтобаз і 240 старез­них заправних станцій, із якими треба було щось робити. «Брудні створіння з невеличкою операторною і кількома колонками», — згадує підприємець. Доводилося їх просто зносити й натомість будувати нові. Звісно, спершу на тих місцях із переліку, де це було найбільш перспективно. Так виник бренд ОККО. Перша АЗС із такою назвою з’явилася 1999 року в Стриї на Львівщині.

Перший автозаправний комплекс із магазином, автомийкою та кафе відкрився 2000 року у Львові на вулиці Зеленій.

В Україні тоді так ще ніхто не робив. Заправки були просто заправками й нічим більше. Пізніше Віталій Антонов часто говоритиме в інтерв’ю, що представники ринку дивилися на цей крок ОККО з нерозу­мінням. Та саме він є одним із головних чинників, що дав можливість мережі вийти на лідерські позиції в Україні. 2001 року концерн отримав перший великий кредит від ЄБРР на суму $1,2 млн⁹. 2003 року під брендом ОККО відкрито 55 заправок. Концерн довів свою ефективність, і   протягом наступних десяти років інвестиції ЄБРР та Міжнародної фінансової корпорації перевищать півмільлрда доларів.

Сьогодні в Концерні «Галнафтогаз» працює близько 10 000 осіб.

З часу заснування і до сьогодні однією з головних конкурентних переваг ОККО є можливість повноцінно поїсти на заправці. На ранньому етапі компанія виграла на тому, що першою зайшла в цей бізнес. Тепер, коли вже кафе на заправці є в усіх, ОККО вирізняються планкою стандартів якості та обслуговування. Коли вже міні-кафе (кава, хот-доги, сендвічі) на АЗК стали стан­дартом, у компанії замислилися над створенням повно­цінних закладів харчування. 15 червня 2007 року у Сколе відкрився перший ресторан «А la minute», де можна було скуштувати принаймні чотири види супів, стейки, салати чи такі вишукані страви, як шашлик із лосося або телятина з опеньками. Словом, меню перевертало догори дриґом уявлення про те, як можна поїсти на заправці.

Читайте также: Создание легенды бренда: 7 удачных примеров

Читайте также: Как создать уникальное торговое предложение

Директор ресторанів та кафе на АЗК ОККО (а в ті часи керівник відділу маркетингу) Андрій Янчук згадує, що появу перших таких закладів багато людей сприймало з нерозумінням. «Ми починали як кафе-бістро європей­ського типу, — пояснює він. — Багато людей, конкуренти чи навіть колеги, скептично крутили пальцем біля скроні. Мовляв, як ви можете організовувати такий тип харчу­вання в дорозі? Чого до вас будуть їхати люди? Казали, що французькі чи інші європейські рецепти на заправках — це неможливо. Коли побачили дизайн, стверджували, що ми відлякуємо». Однак на практиці це виявилося серйозним проривом на ринку. Клієнти полюбили «А la minute». За кілька років ОККО створили мережу закладів харчування, яка покривала всі основні шляхи в Україні. Відразу став зрозумілий і недолік цієї ситуації. «Тут “А 1а minute”, там “A la minute”, — згадує Андрій Янчук. — Виїж­джаєш зі Львова на Київ — снідаєш у “A la minute”, повер­таєшся до Львова — знову ж таки “A la minute”. Якщо є улюблені страви чи не їси всього, то починає проїдатися».

Тоді виникла ідея розширити пропозицію і створити на базі заправок іншу мережу ресторанів. Вирішили, що це має бути італійська кухня «у зрозумілому українцям фор­маті». До того ж страви мали готуватися швидко, але при цьому бути якісними та смачними. Так з’явилася мережа «Pasta Міа». Перший такий ресторан запрацював 2011 року на заправці в Рівному. Андрій Янчук згадує: як тільки запроваджували хот-доги, у середовищі компанії був фурор, коли заправка продала їх 20 штук. Зараз продають у середньому понад 17 тисяч хот-догів на 400 заправках за добу. Пройшла еволюцію й кава. На ранньому етапі партнером ОККО була компа­нія «Нескафе». У продажі була як заварна, так і розчинна, однак Янчук зауважує, що в ОККО відчули тенденцію того, що українці, незалежно від регіону, віддають перевагу саме заварній каві. Тепер ОККО закуповує кавові зерна зі 100% арабіки в компанії «Rombouts», яка є офіційним постачальником кави до королівського двору Бельгії.

Читайте также: Николай Толмачев: Слово «кризис» для меня ничего не значит, в любой проблеме я ищу ресурс для развития

Читайте также: Филя Жебровская: «Украине остро не хватает интеллектуальной элиты»

Найновішим кроком компанії в напрямку харчу­вання стало відкриття в Києві ресторану паназійської кухні «Meiwei». Ідея належить старшій доньці засновника «Галнафтогазу» Юлії Антоновій, котра, за словами Андрія Янчука, є «законодавицею моди ОККО у справах ресто­ранів». У «Meiwei» готують зі свіжих продуктів на очах у відвідувачів. Технології дають можливість приготувати найскладніші страви з меню ресторану не довше як за п’ятнадцять хвилин. Янчук укотре наголошує, що важливо не зловживати часом клієнтів. «Цінність часу велика, — каже він. — Ми повинні вкластися в ЗО хвилин. Клієнт має поїсти й поїхати. Якщо ми перейдемо цю межу, у клієнта з’явиться відчуття, що він втрачає час». Аби підкреслити це, у компанії працюють над впровадженням такої сис­теми, щоби в кожному їхньому закладі харчування клієнт отримував чай каву чи інший напій у подарунок, якщо його замовлення не буде на столі за п’ятнадцять хвилин.

 

Із 2008 року в мережі ОККО втілюють програму без- бар’єрності, яка має на меті забезпечити комфорт і доступ до сервісів для всіх категорій клієнтів.

Кожен новий авто­заправний комплекс будують Із урахуванням відповідних стандартів. На 2015 рік 155 об’єктів мережі (а це близько 40%) мають пандуси, широкі вхідні двері й достатньо місця в торгових залах, ресторанах та кафе, щоби там зручно було пересуватися людям на інвалідних візках. На 64 заправ­ках ОККО є паркувальні місця для людей із особливими потребами. На 53 заправках є спеціально облаштовані  для них санвузли. Подумали і про батьків, які подорожують із малень­кими дітьми. Уже на 30 заправках ОККО є можливість скористатися спеціальними пеленальними столиками. У кожному ресторані мережі є дитячі кріселка для годуван­ня, а в меню — страви для дітей. Мережа також має вісім дитячих майданчиків. Віднедавна ОККО почали відкривати й дружні для байкерів заправки. Перша така запрацювала у травні 2015 року в селі Рясне-Руська. Тут є паркувальні місця для десяти мотоциклів, навіс для захисту залізних коней від дощу, мийка для мототехніки, обмежувачі руху авто­мобілів. Є також можливість скористатися електронною мапою, підзарядитй ґаджети. Відкриття цієї заправки стало справжнім байкерським з’їздом.

Однак не бензином єдиним. 2012 року на одній із заправок ОККО в Києві встановили пристрій для заряд­жання електромобілів. У цьому напрямку ОККО, знову ж таки, були першими. Зараз такі зарядні пристрої є на 39 заправках у 12 областях України. У компанії запевняють, що відстань між ними не перевищує 300 км, а це значить, що заряду має вистачати для наступної станції. Скориста­тися таким чарджером водії можуть безкоштовно. Віталій Антонов переконаний, що частка електромобілів з часом невпинно збільшуватиметься, тож ОККО адаптуватиметься до нових умов ринку.

Глава з книги 10 успішних українських брендів / Богдан Ославський. – Брустурів : Дискурсус, 2017.

 

 

Другие публикации в разделе Зроблено в Україні: 

#

Читайте также: Визначена найкраща поштова марка України-2017

Читайте также: «Укрзалізниця» та WOG CAFE — два роки шаленого попиту

#

Читайте также: Смак Українських Карпат: вместо кооперативов — маркетинг на доверии

Читайте также: UDEN-S — 11 років енергозберігаючих технологій від українського бренду

#

Читайте также: Сооснователь «Новой почты» Владимир Поперешнюк: Нам нужен свой авиапарк

Читайте также: Украинский «Колонист» — желанное вино

#

Читайте также: Моршинская… об истоках …

Читайте также: Корпорация «Фактор»: как все создавалось…

#