Українські підприємці починають осягати нову етику

Украінський ресторатор, засновник та власник мережі «Сім'я ресторанів Дмитра Борисова»

Дмитро Борисов
К-ть постів: 1
Украінський ресторатор, засновник та власник мережі «Сім'я ресторанів Дмитра Борисова»

Відчуваю, як зараз українські підприємці починають осягати нову етику.

Незалежно від того, де саме вони ведуть бізнес – в Україні, на глобальному ринку. Або, як більшість, і там, і там.

Війна настільки чітко поділила світ на чорне і біле, на правильне і не правильне, що більше не лишилося простору для сумнівів та подвійних стандартів.

Тільки чесність. В першу чергу, перед самим собою.

Якщо раніше win-win – це було про красиву філософію, стратегію найкращих, зараз це просто базовий принцип. Ви або разом стаєте сильнішими, аби зникаєте. Немає часу на нерівноправні партнерства та переговори ні про що. Ви або разом створюєте цінність, або більше не перетинаєтеся.

Раніше хтось ще мав ілюзію про те, що інші – конкуренти. Зараз цілком зрозуміло, що ми – колеги. І ми або вигребемо разом, або ні. Ми всі створюємо ринок. Ніхто не може працювати посеред пустелі, тільки в середовищі. І чим більше проєктів продовжують жити, тим більше шансів у всієї індустрії. Тож радіємо повним «лєткам» один одного, бо це означає, що індустрія ще існує в принципі. І розбираємо запити в «волонтерських чатах».

Вже немає часу на меншовартість. Немає часу дивитися знизу вгору на те, що роблять «в Європі» і мріяти, що «ми будемо такими колись». Війна – це дзеркало. Ми дивимося в нього і бачимо, що ми - дорослі. Ми можемо конкурувати на загальних умовах. Тут і зараз. Розуміючи наші сильні та слабкі сторони. Приймаючи глобальні ринкові умові та правила без типового «кум щось порішає».

Виживають тільки ті, хто поважають себе. Тобто виконують обіцянки. І обіцяють лише те, за що можуть відповідати. Не «продавлюють», не «перетягують канат», чесно заявляють про свої можливості, наміри, цілі, амбіції, а не перетворюють бізнес на покер.

Абсолютно всім зрозуміло, що бізнес не може бути поза політикою. Що не можна ховатися за красивими фразами «ми за мир». Ти або працюєш на перемогу і підтримуєш українців, або нам точно не по дорозі. І, ще. Те, що відбувається з ресторанним ринком в росії, хто і як там продовжує імітувати життя, просто не цікаво.

Виявилося, що немає ніякого завтра. Є тільки те, що ти робиш тепер. Або зараз, або ніколи. Не має часу мріяти і планувати, потрібно діяти.

Світ став дуже складним і набагато простішим водночас. Ніби в дитячих казках про добро і зло.

Тільки це – реальність. В головних ролях – ми. Все знімають з першого дубля, монтажу не буде. Тож час бути собою. Вірити в свої принципи. Спиратися на свої цінності. Любити. Жити.

Джерело - facebook.com