Экспертное мнение 25 авг. 2021 г.

Афганістан знов опинився на перших шпальтах

Рейтинг статьи:11
Афганістан знов опинився на перших шпальтах
Перше, що слід тримати у пам’яті і не забувати – факти тривалих контактів руху Талібан із рядом країн

(маємо на увазі, після ліквідації їх режиму 2001 року, з деякими перервами до нашого часу). Серед тих, хто підтримували відносини були і Саудівська Аравія, і Катар (саме у Досі розташовується їх Офіс), і Пакистан, і Іран. Актуалізація переговорів із Росією відбулася після нової кризи на Близькому Сході – масштабними діями Ісламської Держави та небезпеки поширення впливу цієї терористичної організації на значні частини Афганістану, а відтак і Центральну Азію, що є сферою впливу Росії (колишні радянські республіки). Кілька років тому у ЗМІ можна було зустріти непідтверджену інформацію про передачу зброї  Росією через кордон Таджикистану до Талібану з метою боротьби з ІДІЛ (докази не були представлені).

По-друге, візуально рух Талібан сьогодні помітно відрізняється від зразка кінця 1990-х років.

Як ви всі пам’ятаєте, режим діяв і навіть отримав деяке міжнародне визнання від сусідів, проте був знищений внаслідок своєї політики підтримки терористичних організацій і розташування їх осередків в Афганістані. Ризикну припустити, що за умови не-підтримки окремих організацій Талібаном і не-здійсненням атак 11 вересня, режим би діяв із супровідною стурбованістю не-дотримання прав і свобод з боку світової спільноти ще тривалий час. Сьогодні рух якраз проголошує дистанційованість від інших екстремістів і публічно висловлює бажання чинити опір будь-яким терористам у своїй країні. Вимоги виведення іноземного військового контингенту вкладається у логіку дій потужної внутрішньої сили Афганістану.

По-третє, символічне проголошення у символічну дату Ісламського Емірату Афганістан означає будівництво колишньої ісламської держави (не терористичної) із характерною правовою системою – нормами шаріату, яка діє далеко не лише в Афганістані. Звісно, ніхто не виключає зловживань і внутрішніх чисток, але поки про це говорити зарано.
Тепер поглянемо на ситуацію геополітично. Встановлення нової влади не цілком завершено – є рух опору, який можуть підтримати союзники в тому разі, якщо таліби не дотримуватимуться своїх обіцянок (зокрема почнуть масові акції терору супроти осіб, які симпатизували іноземним арміям протягом 20 років; знову нададуть притулок терористам;

почнуть здійснювати спроби трафіку зброї та ідеології до сусідніх країн тощо) . США має авіацію в регіоні, що здатна сильно змінити внутрішню ситуацію у випадку нової масової конфронтації. Росія, окрім бажання повернутися за стіл переговорів із сильними країнами, намагається отримати гарантії не проникнення руху та інших терористичних організацій, на північ – до центральноазійських республік та самої неоднорідної Росії. Гіпотетичне визнання Емірату цікавить і Китай, який межує з Афганістаном. З іншого боку, надто обережні заяви Європи контрастують із її прямими інтересами, адже в разі нової гуманітарної кризи, від потоків біженців страждатиме саме ЄС. І не забуваємо про гібридні практики Росії та її союзників, які запросто використають заручників ситуації у своїх політичних цілях, тому видається найбільш вірогідним, що від такого стану справ найбільше втрат понесе якраз не США чи Росія, а ЄС. 

Що від всього цього чекати Україні ?

Ми впевнені, що Києву в жодному разі не слід починати переговори про визнання Емірату, і навіть оголошувати формальні вимоги такого визнання. Стратегічних інтересів України в цьому регіоні немає, тому із формальним визнанням цілком можна зачекати до слушної миті, коли Київ буде повністю впевненим у адекватності нового керівництва Афганістану.

Інша річ, що заручники режиму можуть стати потужним інструментом дискредитації і України, і наших сусідів з боку Росії та Білорусі – транзит біженців до європейських кордонів спричинить значно більше напруження, ніж на кордоні Білорусі та Литви протягом року. 

Російські та китайські намагання знайти канали зв’язку говорять про їх бажання врегулювати офіційні відносини, а в перспективі і позбавити фактичний Емірат свого суверенітету, тому ця країна невдовзі може стати зоною впливу нового світового гравця. Знову ж, ресурс Афганістану (і всього суміжного набору) можуть деструктивно використати для досягнення своїх цілей – сюди віднесемо наркотичні речовини, чорний ринок озброєння, людський трафік тощо.

Україні слід бути готовою проти всіх акцій наших супротивників. Як показує досвід, червоних ліній у цих режимів немає.

Авторы

  • Артем Олійник, політолог, асистент-дослідник Академії політичних наук України
  • Микола Волківський політолог-міжнародник, президент міжнародного фонду «PIERWSZA MIĘDZYNARODOWA FUNDACJA NA RZECZ ROZWOJU UKRAINY»

Материалы, публикуемые в разделе "Мнения", отражают исключительно точку зрения их авторов и могут не совпадать с позицией редакции онлайн-платформы «BrandStory». Редакция не несет ответственности за материалы опубликованные в разделах «Экспертное мнение» и «Мнения компаний».

Связанные теги:

Читайте также: