Політичні рішення Країн «великої двадцятки» G20 та їх зв’язок з Україною

29-30 липня відбулася рамкова зустріч міністрів культури країн «великої двадцятки» у Палаццо Барберіні в Римі

На обговоренні протягом формальних і неформальних частин виносилося багато питань, що виходили за рамки суто «креативних індустрій», проте охоплювали суміжні проблеми світового масштабу, зокрема і яскраві регіональні тенденції. Про факт важливості переговорів може свідчити присутність на саміті  Генерального секретаря Всесвітньої митної організації Куніо Мікурія; Генерального секретаря Інтерполу Юргена Штока, Виконавчого директора Управління ООН з наркотиків і злочинності Гади Валі, Генерального директора Міжнародного центру вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей Веббера Ндоро та інших.

Перший день супроводжувався узвичаєним церемоніалом та публічним обговоренням лідерів в амфітеатрі Флавіїв (Колізеї). Відсутність категоричних протиріч дозволила учасникам випрацювати підсумковий документ, виходячи із актуальності піднятих питань. Делегації країн загалом із розумінням взятої на себе відповідальності стояли на колективних рішеннях у сфері безпеки культури, її збереження та подальшого поширення.

Другий день не був таким відкритим: представники провідних країн та міжнародних організацій влаштували переговори у Палаццо Барберіні - неподалік Колізею та Фонтану Треві. Серед найбільш частих оголошених викликів звучали такі: складність післяковідного відновлення, загроза соціальних вибухів та атак екстремістів для культурної спадщини; ефективність молодіжної політики та культурної дипломатії для порозуміння між народами; вимоги нового реагування у цифрову еру та захист інтелектуальної власності; світовий масштаб розслідування та відслідковування злочинців, які займаються незаконним збутом цінностей тощо.

У другій половині 30 липня вдалося підписати колективну Римську декларацію, в якій чітко прописали спільні принципи та наміри у галузі культури та бачення горизонту майбутньої роботи. Урочисто саміт завершився неймовірним концертом у Колізеї із симфонічним оркестром.

Тепер постає інше питання: яке місце України ? Щоби відповісти на це питання, слід згадати кілька важливих новин: анонсована Президентом Зеленським Велика реставрація; неможливість контролю Києва над окремими територіями Донецької та Луганської областей, АРК Крим та м.Севастополя; ключове місце України в Європі, важливе в Євразії та помітне у світі.

Виходячи з цього бачимо, що величезна кількість об’єктів матеріальної спадщини (поки лишаючи за дужками нематеріальну) викликає неабиякий інтерес у наших партнерів. Неможливість контролю над деякими територіями і акваторіями означає проблему сірої зони для культурних злочинів, незаконної торгівлі та небезпеки втрати шедеврів світового значнння.

Цілком можливо, що Росія та підконтрольні їй структури активно користуються ситуацією, а координація відбувається цілком зверху.

Місце України у багатьох полях є вирішальним, як от кібербезпеки, контррозвідувальної діяльності, боротьби із організованою злочинністю та протистояння безперервним нападам у різних сферах. Національний досвід сприяє поліпшенню позицій держави на багатосторонніх переговорах і розкриває нові перспективи.

Не менш яскравим свідченням зацікавленості може служити передача представників Інтерполу нам, як експертам від України, матеріалів нової програми Організації, що стосується протидії культурним злочинам. Різноманітні недвозначні натяки з боку світових лідерів на тему України говорить про щирий інтерес і бажання ширшої кооперації та подальшої інтеграції держави у наднаціональні формати. На нашу думку, ідеться про необхідність політичної волі з боку органів влади, а можливість посилення нашої безпеки лежить у руслі публічної політики, а не очікування офіційних заяв чи прохань від лідерів світових організацій.

Черговий саміт зміг довести прагнення провідних держав світу у протидії злочинності, дотриманні прав і свобод, поширення культури та збереження спільної спадщини.

Не забуваймо, що саме вона є фундаментом ідентичності, міжнародного іміджу, потенціалом рекреаційної галузі та відчутним фінансовим боком для бюджету.

Рішення «великої двадцятки» є магістральними у світовій економіці та суміжних галузях, саме вони визначають вектор майбутньогого розвитку та руху. Ця група об’єднує понад 70% населення світу, 80% світової торгівлі та 90% світового внутрішнього національного продукту.