Шедеври ювелірного живопису від вітчизняного бренду прикрас "Орінго"

Історія ювелірного дому «Орінго» почалася в 2010 році. Саме тоді студент Антон Маслов вирішив, що хоче створити свою власну справу.

Його мати Олена на той момент керувала підприємством «Арізона», що виготовляло срібні прикраси на гуртові замовлення. Але специфіка гуртових продажів така, що фірма не отримує фідбек від покупців, лише від замовників. А замовники, що обирають, яку партію прикрас поставити собі на вітрини, мислять дещо іншими категоріями, аніж ті, хто хоче носити гарні якісні прикраси…

- Для мене «Орінго» почався не з любові до прикрас, — говорить Антон. - Просто хотілося створити своє місце, де люди будуть радіти. Прикраси я полюбив уже в процесі, особисто для мене в пріорітеті було і є обслуговування, точніше — служіння.  

Тож Антон обрав шлях інтернет-магазину, що продавав срібні прикраси на роздріб. Роздрібна торгівля моментально дає зворотній зв’язок, і досі, майже через 10 років від початку, клієнти «Орінго» і їхня думка вкрай важливі для бренду.

 

На той момент це був ледь не перший український інтернет-магазин прикрас, що був наповнений повністю вітчизняним товаром та справжніми фото.  

Олена Маслова, зараз — головна дизайнерка «Орінго», на той момент вже свідомо прийшла до створення власних ескізів прикрас. На це її спрямувало бажання зрозуміти сутність ювелірного мистецтва: спочатку скуповувала й вивчала каталоги, журнали, ілюстровані видання, далі — вчилася замальовувати ідеї, опановувала технологію литва й інші технічні тонкощі…  Звісно, серйозною основою для того, щоб творити красу, стали безліч прочитаних книжок і увібраних шедеврів живопису, години осмислень і роздумів.

 

Культурне підгрунтя, на яке Олена спирається, живить колекції «Орінго», що з часом ставали все більш індивідуальними і несхожими на асортимент інших виробників.  

Олена розповідає про це так:

- До світу Орінго почали приходити й лишатися люди, що не бажали вдовольнятися просто дорогоцінними металами, що натомість мріяли про різні прикраси, про дивовижне каміння. Вони гідно оцінювали наші ювелірні якість, дизайн і сутність. Завдяки індивідуальності кожної створеної прикраси, мені стало ще цікавіше планувати колекції, шукати каміння й нові образи.

Звісно, на цьому шляху було немало складнощів. Наприклад, було задумано перший в світі конструктор прикрас «Майстер Орінго». Це був карколомний проект, який вдалося втілити лише завдяки незламній вірі у власну ідею. Антон Маслов говорить, що це були півтора року прорахунків, помилок, винаходів, нестачі ресурсів та постійних змін. Врешті-решт конструктор запрацював, але сил і можливостей на його просування у команди вже не лишалося.

 

«Адже потрібно не лише вигадати і зробити, потрібно ще й пояснити всім, навіщо їм це і як це працює», — говорить він.

Іншим проектом, яким в «Орінго» направду пишаються, є клуб ювелірно-літературної творчості «Екслібрис». Тут орінгівці читають улюблені книжки та також можуть запропонувати ескіз прикраси, що передаватиме власні емоції від книги. Колекція «Екслібрис» налічує закарбовані у сріблі враження від творчості Марка Твена, Михайла Булгакова, Льюїса Керролла, Френсіса Фіцджеральда, Стівена Кінга, Рея Бредбері… А наприкінці минулого року уперше за весь час існування клубу орінгівці надихалися творчістю сучасної письменниці, українки Дари Корній та її «Чарівними істотами українського міфу». Магічні, чарівливі Мавки посідають окреме місце в українському фольклорі, і саме вони дали поштовх до появи неймовірно гарних прикрас, зокрема талісману «Часник-чарівник».

 

Коментуючи стосунки між співзасновниками, Антон пояснює:

«Мама відповідає за цукерки, а я за те, щоб вони були у гарній обгортці. І разом, кожен своїми інструментами, відповідаємо за те, щоб вони потрапляли до рук людей. Ми обидва — космонавти, що часто втрачають зв’язок із базою, але не один з одним. А ще нам абсолютно немає чого доводити один одному, все і так давно відоме. Треба лише щодня робити свою справу і підтримувати навзаєм». 

А Олена додає:

«Справжній успіх справи не приходить без постійної праці, без заглиблення й пошуків з вибраної теми, без розуміння, для кого і для чого потрібно працювати. Але часто буває багато правильної і важкої праці, що не приводить до успіху, та трапляється й успіх без міцного підгрунтя. Лишається просто працювати, шукати нове, розвиватися і вдосконалюватися».

Джерело: brandstory.com.ua